Фотоконкурс "Селфі з домашнім улюбленцем"
Онлайн тиждень екологічного виховання та природничих наук "Землі своєї паросток зелений"
з 25.04.2022 по 29.04.2022
Онлайн вікторина з природознавства "Хочу все знати" для учнів 5-А класу
Онлайн фото-конкурс "Селфі з біологічними обєктами" для учнів 5-9 класів
6-А; 7-Б; 8-А; 8-Б
8-А; 8-Б
9-А
Батьківський всеобуч "Оцінки з брехнею та провокування списування" в рамках діяльності Центру академічної доброчесності
Кожна людина й кожна сім’я виховувати академічну доброчесніcmь може починати із себе. Наприклад, розповідати дитині змалку, що всі слова та інформація в інтернеті чи в книжці мають автора, а щоби щось оцінити, треба вкласти свої сили. Це – перші кроки до створення доброчесного суспільства.
- ЩО ТАКЕ АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ:
академічна доброчесність – це базовий принцип взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, який містить у собі низку моральних аспектів.
Академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти, навіть перед лицем труднощів, шести фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності, мужності”. Це означає, що навіть якщо тобі легше вдатися до недоброчесної поведінки, ти будеш дотримуватися доброчесності.
Також маємо пам’ятати, що академічна доброчесність, на відміну від філософсько-моральної категорії доброчесності, – це категорія нормативна. Вона прописана як у статті 42 Закону України “Про освіту”, так і в низці міжнародних документів.
Коли ми говоримо про академічну доброчесність, то звертаємося до двох складників терміну: “академічна” й “доброчесність”. Першочерговим є термін “доброчесність”. Він має набагато ширше, фундаментальніше й базовіше значення, яке стосується взаємин між людьми й засадничих принципів, побудованих на моральних і філософських категоріях. Як-от, правдивість, працелюбність, толерантність, чесність, моральність.
Другий складник – “академічна” – звужує та уточнює значення доброчесності до академічного середовища, принципу взаємин між учасниками академічного процесу. Виходить, що академічна доброчесність – це базовий принцип взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, який містить у собі низку моральних аспектів.
Немає окремого предмету про академічну доброчесність, і не мусить бути. Радше треба використовувати потенціал уроків та виховних годин – щоби ненав’язливо розповідати про доброчесність.
“Оцінки з брехнею”. Суть методу: використовувати позначки в класних журналах, аби зафіксувати підозру в тому, що учень порушує норми академічної доброчесності, і доведені факти такого порушення. Наприклад, для фіксації підозри можна використовувати півколо, для фіксації доведеного факту порушення – коло. Позначки рекомендують малювати олівцем.
- Відомість про дотримання норм академічної доброчесності. Якщо учень дотримується норм академічної доброчесності, відомість треба заповнювати тричі протягом навчання в школі (на рівні початкової, основної, старшої шкіл). У випадку недотримання – за потреби. Уперше відомість заповнюють у 4 класі.
- Реалізація принципів академічної доброчесності на уроках:
1. Змалечку в дитини треба виховувати уявлення, що будь-який текст чи слова комусь належать.
2. Найбільший виховний потенціал у будь-якому класі мають уроки української чи зарубіжної літератур, а також мови. Наприклад, у молодшій школі діти працюють з усною народною творчістю: з казками, приказками, прислів’ями. А що може бути краще для виховання базових моральних доброчесних принципів? Візьміть будь-яку казку, приказку чи прислів’я й розберіть їх не тільки граматично, а поставте запитання до суті. Наприклад, чому тут оспівується працелюбність? Чому засуджується брехня?
Коли вивчаються твори, як-от “Грицева шкільна наука”, чим не підстава, щоби поговорити про принципи вивчення? Наприклад, що зубрити – це не вихід.
3. Образотворче мистецтво також має великий потенціал, тому що є багато творів в історії мистецтва, які так чи інакше порушують пов’язані теми. Наприклад, “Знову двійка” Решетнікова.
4. А щодо фізкультури – є класний олімпійський вислів: “Головне – участь, а не перемога”. Можна пояснити дитині, що головне – це докласти зусилля. І на фізкультурі це працює, бо, на відміну від інших уроків, тут ти або стрибнув 2 метри, або не стрибнув. І ніяк не можна сфальшувати. Але також треба враховувати момент, що не всім бути олімпійськими чемпіонами, і це нормально. Треба оцінювати зусилля.
5. У шкільному підручнику викладається трохи інша історія, здебільшого політична. Уся історія в підручнику – це перелік дат, осіб, подій. Але є інша історія – коли ми звертаємося до тих людей, які жили в той чи інший час, до їхнього побуту, щоденних економічних проблем, суспільних та соціальних зв’язків. Тут можна спостерігати, як взаємодіють люди, які результати ухвалення рішень, завдяки чому люди чогось досягали в житті або чому не досягали нічого.
6. На рівні старшої школи, наприклад, можна говорити про цитату не так, як говорять на уроках української мови, – що це просто лапки, кома, тире. А говорити про її суть. Мовляв, ти віддаєш повагу, що це не твої слова, і визнаєш, що це сказала чи написала інша людина.
7. Не можна вимагати від дітей чогось, не створюючи відповідні умови для них. Вчителі мають показувати зразок доброчесності. Дитина повинна знати: якщо вона виконала свою роботу, вклала сили, то її працю обов’язково оцінять. А натомість, робота її однокласника, який списав, не буде добре оцінюватися.
Відео для перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=EuADvoUAe2U&t=27s
Кожна людина й кожна сім’я виховувати академічну доброчесніcmь може починати із себе. Наприклад, розповідати дитині змалку, що всі слова та інформація в інтернеті чи в книжці мають автора, а щоби щось оцінити, треба вкласти свої сили. Це – перші кроки до створення доброчесного суспільства.
- ЩО ТАКЕ АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ:
академічна доброчесність – це базовий принцип взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, який містить у собі низку моральних аспектів.
Академічна доброчесність – це відданість академічної спільноти, навіть перед лицем труднощів, шести фундаментальним цінностям: чесності, довірі, справедливості, повазі, відповідальності, мужності”. Це означає, що навіть якщо тобі легше вдатися до недоброчесної поведінки, ти будеш дотримуватися доброчесності.
Також маємо пам’ятати, що академічна доброчесність, на відміну від філософсько-моральної категорії доброчесності, – це категорія нормативна. Вона прописана як у статті 42 Закону України “Про освіту”, так і в низці міжнародних документів.
Коли ми говоримо про академічну доброчесність, то звертаємося до двох складників терміну: “академічна” й “доброчесність”. Першочерговим є термін “доброчесність”. Він має набагато ширше, фундаментальніше й базовіше значення, яке стосується взаємин між людьми й засадничих принципів, побудованих на моральних і філософських категоріях. Як-от, правдивість, працелюбність, толерантність, чесність, моральність.
Другий складник – “академічна” – звужує та уточнює значення доброчесності до академічного середовища, принципу взаємин між учасниками академічного процесу. Виходить, що академічна доброчесність – це базовий принцип взаємодії між усіма учасниками освітнього процесу, який містить у собі низку моральних аспектів.
Немає окремого предмету про академічну доброчесність, і не мусить бути. Радше треба використовувати потенціал уроків та виховних годин – щоби ненав’язливо розповідати про доброчесність.
“Оцінки з брехнею”. Суть методу: використовувати позначки в класних журналах, аби зафіксувати підозру в тому, що учень порушує норми академічної доброчесності, і доведені факти такого порушення. Наприклад, для фіксації підозри можна використовувати півколо, для фіксації доведеного факту порушення – коло. Позначки рекомендують малювати олівцем.
- Відомість про дотримання норм академічної доброчесності. Якщо учень дотримується норм академічної доброчесності, відомість треба заповнювати тричі протягом навчання в школі (на рівні початкової, основної, старшої шкіл). У випадку недотримання – за потреби. Уперше відомість заповнюють у 4 класі.
- Реалізація принципів академічної доброчесності на уроках:
1. Змалечку в дитини треба виховувати уявлення, що будь-який текст чи слова комусь належать.
2. Найбільший виховний потенціал у будь-якому класі мають уроки української чи зарубіжної літератур, а також мови. Наприклад, у молодшій школі діти працюють з усною народною творчістю: з казками, приказками, прислів’ями. А що може бути краще для виховання базових моральних доброчесних принципів? Візьміть будь-яку казку, приказку чи прислів’я й розберіть їх не тільки граматично, а поставте запитання до суті. Наприклад, чому тут оспівується працелюбність? Чому засуджується брехня?
Коли вивчаються твори, як-от “Грицева шкільна наука”, чим не підстава, щоби поговорити про принципи вивчення? Наприклад, що зубрити – це не вихід.
3. Образотворче мистецтво також має великий потенціал, тому що є багато творів в історії мистецтва, які так чи інакше порушують пов’язані теми. Наприклад, “Знову двійка” Решетнікова.
4. А щодо фізкультури – є класний олімпійський вислів: “Головне – участь, а не перемога”. Можна пояснити дитині, що головне – це докласти зусилля. І на фізкультурі це працює, бо, на відміну від інших уроків, тут ти або стрибнув 2 метри, або не стрибнув. І ніяк не можна сфальшувати. Але також треба враховувати момент, що не всім бути олімпійськими чемпіонами, і це нормально. Треба оцінювати зусилля.
5. У шкільному підручнику викладається трохи інша історія, здебільшого політична. Уся історія в підручнику – це перелік дат, осіб, подій. Але є інша історія – коли ми звертаємося до тих людей, які жили в той чи інший час, до їхнього побуту, щоденних економічних проблем, суспільних та соціальних зв’язків. Тут можна спостерігати, як взаємодіють люди, які результати ухвалення рішень, завдяки чому люди чогось досягали в житті або чому не досягали нічого.
6. На рівні старшої школи, наприклад, можна говорити про цитату не так, як говорять на уроках української мови, – що це просто лапки, кома, тире. А говорити про її суть. Мовляв, ти віддаєш повагу, що це не твої слова, і визнаєш, що це сказала чи написала інша людина.
7. Не можна вимагати від дітей чогось, не створюючи відповідні умови для них. Вчителі мають показувати зразок доброчесності. Дитина повинна знати: якщо вона виконала свою роботу, вклала сили, то її працю обов’язково оцінять. А натомість, робота її однокласника, який списав, не буде добре оцінюватися.
Відео для перегляду:
https://www.youtube.com/watch?v=EuADvoUAe2U&t=27s
Виховна година "Твій біль, Україно, - Чорнобиль"
Відео для перегляду :
https://www.youtube.com/watch?v=UhgXiUf9vX8&t=42s
https://www.youtube.com/watch?v=_dNMg7Y1Y04
Онлайн вікторина "Що ти знаєш про Чорнобиль?
Завдання для онлайн вікторини "Що ти знаєш про Чорнобиль? за посиланням: https://naurok.com.ua/test/join?gamecode=8074451
Цифрова компетентність для школярів: правила та лайфхаки
Небезпеки відсутності цифрової компетентності
Технології — всюди, й кількість годин, проведених із ґаджетами, тому підтвердження. А оскільки можливості сучасних технологій практично безмежні, потрібно розуміти, що вони можуть працювати як на благо, так і на шкоду.
Упродовж останніх десяти років листування, фотографії, комп'ютерні ігри, відео, покупки з офлайну практично повністю перейшли в онлайн. Загрози — разом із ними. Нові й нові галузі ставатимуть цифровими, і до цього потрібно бути готовими.
Всі ми помиляємося, це нормально. Проте раніше наслідки помилок були незначними й про них швидко забували. А тепер інтернет пам'ятає все, й видалити звідти вже нічого не вийде. Якісь опубліковані або «злиті» фото, відео, листування, необдумані висловлювання можуть відгукнутися через роки й зіпсувати, наприклад, кар'єру. Адже роботодавці часто дивляться не резюме, а соцмережі.
Прихована загроза
Як запевняє експерт Школи цифрової безпеки DSS380 Павло Бєлоусов, у реальному світі досить просто відрізнити справжнє від несправжнього, а ось у віртуальному — куди складніше. Діпфейки, тролі, боти, фейки — все це впливає на життя, сприйняття і — найголовніше — ухвалення рішень. Часто навіть фахівці не можуть з’ясувати, де правда, що вже казати про дітей. Тому з ранніх років важливо розвивати в дитини критичне мислення й пояснювати: все, що ти бачиш / чуєш / читаєш — може бути не тим, чим здається.
Новітні технології спростили шлях зловмисникам. Наприклад, щоби створити сайт або підробити фотографію, не потрібно мати серйозних ресурсів і великих вмінь. Зараз за наявності інтернету й комп'ютера з будь-якої точки світу будь-хто може бути джерелом загрози.
«Підробити, обдурити, видати себе за іншого в мережі — дуже просто. Тому необхідно якомога раніше показати дитині допоміжні інструменти для викриття шахраїв та злодіїв. Так, ймовірність того, що вона стане жертвою маніпуляцій, обману і фотошопу знизиться», — додає експерт.
Ази цифрової компетентності
Діти швидко вчаться, тож основи взаємодії з технологіями важливо закладати на ранньому етапі. Спершу необхідно пояснити дитині, навіщо ставити унікальний складний пароль на кожний обліковий запис. Так їй буде простіше далі, оскільки кількість її облікових записів лише збільшуватиметься.
Варто також навчити критично мислити й перевіряти інформацію з використанням декількох незалежних джерел. У майбутньому це допоможе дитині ухвалювати зважені рішення та зменшити кількість ситуацій, які доведеться виправляти.
«Необхідно пояснити дитині: довіряти всьому, що зустрічаєш в інтернеті — не варто. Наголосіть на тому, що дуже часто коментар — це просто набір букв і нічого більше. А лайк, дізлайк та підписку міг зробити бот, а не справжня людина», — каже експерт.
Захист від кібербулінгу?
Як запевняє Павло Бєлоусов, універсального захисту від кібербулінгу не існує. Зазвичай це комплекс заходів, та він усе одно не дозволяє повністю убезпечитися. Насамперед батьки повинні допомогти дитині сформувати коло спілкування. Наприклад, чатитися лише з тими, кого вони знають особисто, близькими друзями та родичами.
Часто інтернет і реальне життя сильно відрізняються. Те, що тобі можуть сказати в інтернеті, нічого не означає, а говорять лише тому, що можуть. Якщо сталося так, що дитину ображають, обов’язково поясніть їй, чому про це треба сказати батькам або вчителям. У питаннях цифрової безпеки довіра між дорослими й дітьми — важлива складова.
Лайфхаки, які точно стануть у нагоді
Якщо в дитини вже є свій смартфон, Павло Бєлоусов радить батькам використовувати певні налаштування та детально обговорити з дітьми важливі нюанси:
- на будь-якому пристрої повинен бути встановлений пароль (Face / Touch ID);
- налаштуйте автоматичне оновлення операційної системи та додатків;
- встановлюйте додатки лише з офіційних магазинів (AppStore / Google Play тощо);
- перевіряйте та обмежуйте запити доступів додатків. Наприклад, якщо додаток «Погода» запитує доступ до камери / мікрофона — відхиляйте їх, або шукайте альтернативу такому сумнівному додатку. Дозволяйте лише ті доступи, які потрібні для коректної роботи того чи іншого додатку;
- якщо потрібно прив'язати карту для оплат, заведіть окрему, наприклад, віртуальну. Гроші на неї надсилайте лише під конкретну заплановану покупку. Налаштуйте можливість підтвердження транзакцій батьками, якщо мобільний пристрій вашої дитини підтримує таку функцію;
- увімкніть автоматичне створення резервних копій;
- зашифруйте дані;
- налаштуйте віддалене керування пристроєм: у разі його втрати, ви зможете спробувати його знайти або знищити всі дані на ньому;
- якщо створюється обліковий запис, пароль до нього має бути унікальний та довгий, без вмісту персональної інформації, надійно збережений у менеджері паролів;
- активуйте подвійну автентифікацію у тих сервісах, які її підтримують;
- деякі «дорослі» сервіси мають «дитячі» версії своїх додатків, бажано встановлювати саме їх.
Такі навички допоможуть дітям приймати правильні цифрові рішення, незалежно від місця, часу і платформи. Головне — закласти принципи, які допоможуть дитині швидко зорієнтуватися під час появи нового онлайн-сервісу.
"Як навчити дитину працювати самостійно ?"
1. Намагайтесь якомога менше забороняти дитині. Тяга до самостійності закладена в кожній людині генетично. Батьки, обмежуючи її безкінечними «не можна» самі ж притупляють бажання діяти самостійно. Спочатку мама не дозволяє лізти на гірку чи гойдалку «Не можна, не лізь, бо впадеш», а потім дивується чому він не може пограти на майданчику сам?! Але всі ми хвилюємось про наших дітей. Що ж робити? Намагатися пропонувати способи, які категорично не забороняють робити дитині ті чи інші речі, наприклад, «на гірку можна, але зі мною поки ти не навчишся», «вазон з квітами чіпати можна, але легенько, не рвати», «пісок кидати можна, але так, щоб ні в кого і не влучив»…
2. Дозвольте дітям робити вибір: «Ти хочеш одягнути сьогодні синю футболку або зелену з котиком?». Таким чином ми демонструємо дитині, що поважаємо її думку і заявляємо, що вона сильна і може сама брати на себе відповідальність за певні речі (ми формуємо здорову самооцінку).
3. Навчіть дитину просити про допомогу і, коли вона щось робить або тільки намагається робити, ніколи не влазьте (звісно якщо це не шкодить здоров’ю) поки вона сама вас не попросить. Так ви вчите дитину самостійно долати труднощі.
4. Перш ніж щось зробити замість дитини спробуйте словесно розказати малюкові як слід вчинити. Наприклад, «щоб застібнути блискавку, однією рукою притримуй замочок, а іншою тримай за низ», «щоб краще зняти шкарпетку, треба почати з п’яточки, спробуй», «щоб відкрити кришку, інколи треба спочатку натиснути, а потім прокрутити», «щоб постругати олівець треба спочатку вставити його, щільно притиснути і крутити,спробуй»
5. Якщо дитина задає Вам запитання, спробуйте не відповідати одразу, а спитати її, як вона сама думає. Зазвичай дитина починає фантазувати і у висновку сама може відповісти на своє запитання. Ви завжди встигнете дати правильну відповідь. Якщо ж ви самі не знаєте відповідь на запитання, не шукайте її замість дитини, а запропонуйте малечі шукати відповідь за межами дому чи сім’ї(звичайно це для більш старших діток). Наприклад, «запитай у зоомагазині», «про це тобі можуть розповісти в магазині побутової техніки», «можна подивитись в мережі Internet».
6. Бувають такі періоди, коли діти намагаються «зливатись» з батьками. (Мушу наголосити, що це нормальні періоди розвитку особистості). В таких випадках малеча просить робити все за них (навіть ті речі, які здавалося б дитина вже давно робить сама). В такі моменти треба вміти домовлятися з малечею, наприклад,«давай ти одягнеш правий кросівок, а я тобі лівий», «давай класти тобі в ротик суп по черзі – одну ложку я, іншу – ти», «давай разом спробуємо застібнути блискавку на куртці». Але намагайтесь не робити замість дитини. Просто підтримуйте її.
7. В залежності від віку дитини, намагайтесь питати думку малечі коли вирішуєте сімейні справи. «Ти хочеш, щоб ми поїхали до бабусі сьогодні ввечері чи завтра вранці?»
8. Якщо вас запитують про малечу в присутності неї самої, дозвольте дитині самій відповісти. І взагалі, не обговорюйте дитину в її присутності, неважливо, наскільки вона ще маленька. Коли діти чують, як їх обговорюють, вони відчувають себе предметами, власністю своїх батьків.
9. Хваліть дитину за успішні прояви самостійності. Але не просто словом «молодець». Бажано, щоб похвала була описовою. Тобто, якщо дитина самостійно зібрала іграшки, доречно було б сказати: «я бачу чистий килим і складені в корзину іграшки, навіть той конструктор, який вже декілька днів лежить в кутку. А ще як ти гарно поскладав пазли! Так, що коробка тепер закривається! Мені дуже приємно заходити сюди. Молодець!» Завжди можна знайти, що описати.
10. Намагайтесь вводити моменти змагання. Наприклад, дитина не хоче сама складати іграшки. Запропонуйте «давай, хто швидше складе ці кубики до кошика!». Можна сказати про заохочувальний приз (ні в якому разі не пропонуєте дорогі речі). Це може бути: додаткова серія мультифільму, додаткова цукерка, банан…
11. Намагайтесь поступово зменшувати свою присутність і контроль за речами, які малюк вже навчився робити.
12. І на останок – довіряйте власній дитині. Вірте в те, що вона може справитися з будь-якими труднощами і завжди давайте їй шанс у цьому ще раз переконатися.
Анна Луньова
Дитячий практичний психолог, dytpsyholog.com
Немає коментарів:
Нові коментарі наразі не дозволено.